Я народилась і виросла в Україні, на Полтавщині, в місті Кременчук. Ще дитиною я бачила і пишалася народним українським творчім мистецтвом. Навіть, навчаючись в художній школі, мій вчитель – велика йому дяка – дуже багато розказував нам про українське аутентичне мистецтво, про розписи за назвою «Петриківка» або яворівський розпис, або про мотиви узорів на вишиванках. З дитинства я була вражена самобутністю великих майстринь Марії Примаченко та Оксани Білокур.
Наш вчитель, сам захоплений примітивним мистецтвом, дуже багато показував і розказував нам з любов’ю про українську спадщину, прививаючи нам також любов до мистецького етносу. А з любов’ю до мистецтва майже завжди виникає любов до країни, в якій ти живеш.
Багато творів українського народного художнього промислу та деякі стилі і напрямки були внесені до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО та України.
Проживши вже багато років, ніколи не чекаючи на таке, ми зіткнулися з неочікуваним нападом так званого братнього народу, в наслідок чого деякі великі твори українських митців було зруйновано. 25 лютого 2022 було розбомблено музей Марії Примаченко на Київщині.
На щастя, деякі картини було врятовано працівниками музею. Росіяни не тільки роблять геноцид українського народу, але і цілеспрямовано руйнують все, що натякає на українськість. Це називається етноцид. І я, як художниця, вчитель, арт-терапевт і громадський діяч, не можу просто проходити мимо і дивитися, як це трапляється.
Мій проект почався і успішно продовжується, як арт-терапевтичний проект допомоги українським біженцям з посттравматичним стресовим розладом. Це дуже хороша психологічна допомога і дорослим, і, що дуже важливо, дітям.
Так, зберігаючи націю, можна зберігати культурну спадщину. Оскільки розпис – це народна творчість, моя практика показує, що малювати такі картини може навіть людина, яка «зовсім не вміє малювати» – так кажуть деякі з моїх учнів, які приходять перший раз і не знають, що вони це вміють!
Тобто, аутентичне мистецтво – примітив, або народний розпис – це можливість через арт-терапію навчитися малювати і, тим самим, зберегти українське мистецтво.
Такий курс я пропоную не тільки українцям, це може малювати кожна людина, не важливо, якою мовою вона розмовляє. Я викладаю німецькою, українською і російською, розумію англійську. Але образотворче мистецтво має свою власну мову, яку розуміють всі, кого об’єднує бажання пізнавати все нове, любов до малювання і своєї землі.
Я сама, як художниця, малюю в декількох стилях, наївне мистецтво – один з моїх найулюбленіших. Навіть в картинах другого стилю я використовую деякі елементи розпису, бо це дуже смачно і красиво!
